Життя. Здоров'я. Перемога

Військовослужбовцю

Військова служба передбачає фізичні та психічні навантаження. Вони зумовлені постійною напругою в умовах ведення бойових дій, розлукою з близькими, підвищеною відповідальністю, побутовими незручностями, статутним розпорядком дня та зміною ритму життя. В даному розділі пропонується ознайомитися з основними хворобами, які можуть загрожувати життю та здоров’ю військовослужбовців. Окрім того, додаються рекомендації для самостійного ознайомлення.

01 Фізичне здоров’я

02 Психічне здоров’я

Основні захворювання, їх лікування та профілактика

Наша мета сьогодні – це формування повноцінної медичної служби зі справжніх патріотів, військових медиків, які здатні сумлінно виконувати військовий обов’язок в районі проведення АТО, надавати медичну допомогу пораненим, травмованим військовослужбовцям ЗС України на передовій, а також у військових госпіталях та медичних ротах.

Попередження вiдмороження

Що сприяє обмороженню

  • Сира вітряна погода ‒ за відлиги, коли вологий вітер і снігова каша та багно під ногами не дають взуттю й одягу цілком захистити тіло від холоду, тобто обмороження можна отримати восени чи навесні; за сухої морозної, особливо безвітряної, погоди менша ймовірність отримати обмороження.
  • Тісний одяг або взуття – перешкоджають нормальному кровопостачанню, а тому в поєднанні з холодом сприяють обмороженню. Відомі випадки відмороження однієї ноги, тієї, на котрій взуття було затісним.
  • Завелике взуття – спричиняє потертості, що теж сприяють обмороженню.
  • Тривале знерухомлення чи однотипне положення (сидіння навпочіпки, стискання лижних палиць) – при затіканні послаблюється кровопостачання, а тому й падає температура тіла в певних ділянках.
  • Раніше перенесені обмороження – якщо якась частина тіла була раніше обморожена, вона стає чутливішою до холоду.
  • Знесилення, крововтрата, поранення, голод, інфекційне захворювання – будь-яке ослаблення організму.
  • Алкогольне сп’яніння – не лише заважає адекватно оцінювати ситуацію, але й знижує чутливість організму до холоду.

Як уберегтися від обмороження

  • Правильно добирати взуття та доглядати за ним ‒ перед великим пальцем має лишатися вільний простір, який промацується зовні, при ходьбі та стоянні не повинна відчуватися здавленість. Сушити взуття при першій же нагоді, але «не на ногах» і не біля багаття, а на спеціально обладнаних сушарнях (шкіряне за температури не вищої від 35 ̊С), а потім змащувати спеціальним кремом. Неправильно висушене взуття деформується та відтак здавлює стопу.
  • Уникати здавлювання частин тіла ‒ не надто туго шнурувати взуття, не затягувати тасьму кальсонів, не вдягати зайву пару шкарпеток, якщо від цього взуття стає затісним. Під час лижних переходів звернути увагу, щоб переплетення лиж не здавлювало ноги.
  • Під час походу на привалах, при ночівлі, а також в окопах, траншеях застосовувати всі доступні заходи для захисту від холоду, вологи та вітру. Під час будь-якої стоянки (зупинки) необхідно використовувати захищені від вітру скати, яри; будувати сніжні бар’єри (вали); встановлювати палатки, курені тільки з навітряної сторони; розводити багаття. Необхідно забезпечувати осушення всіх укриттів (окопів, траншей) відведенням із них води (дренуванням), обладнанням настилів з гілок, хмизу, моху, соломи. На можна сідати безпосередньо на сніг, лід, оголений ґрунт без настилу.
  • Розтирати кінцівки: на привалах, під час ночівлі, в укриттях рекомендується знімати хоча б на декілька хвилин взуття та шкарпетки й розтирати ноги, починаючи від пальців і в напрямі до тулуба (у зворотному напрямі розтирати не варто); при тривалому стисканні чогось (лижних палиць, важелів, штурвалу) на холоді руки необхідно час від часу звільняти (хоча б поперемінно) й розминати, розтирати. З настанням перших же холодів одягати рукавички, вони мають бути вільними.
  • При тривалому нерухомому перебуванні на холоді час від часу змінювати положення тіла, рухати пальцями ніг (у взутті) і рук (в рукавичках).
  • Уникати прямого контакту шкіри з металом – під час носіння металевих шоломів правильно підганяти його до голови; у танкових, артилерійських, мотострілкових й авіаційних підрозділах огортати частини приладів і зброї, дверні ручки машин ганчір’ям і, звісно, користуватися рукавичками. Обмороження від дотику голої шкіри до металу настає миттєво!
  • На маршах восени, взимку та навесні варто потурбуватися про захист від холоду статевих органів, відмороження яких трапляється найчастіше у лижників і мотоциклістів, які виконують довгі переходи ‒ потрібно носити теплі трикутники та утеплені плавки; під час лижних переходів періодично робити пробіжки, знявши лижі.
  • Якомога краще закривати всі відкриті ділянки тіла: під час переміщення в кузовах автомашин сидіти на лавах спиною до напрямку руху; обличчя закривати коміром, час від часу розтирати руками в рукавицях, можна використовувати для захисту обличчя. Також при переміщенні в кузов варто застилати підлогу кузова сіном, соломою, гілками, укриватися полотнищами палаток, брезентом, додатково обгортати ноги (взуття) підручними засобами. На перевалах необхідно сходити з машин і робити перебіжки.
  • Користь від гарячої їжі й чаю в холодну пору року зрозуміла кожному ‒ цукор і жир особливо швидко згоряють в організмі та зігрівають його. Не можна пити на холоді спиртні напої!
  • При пітливості, грибкових захворюванням, потертостях ніг, врісших нігтях, мозолях, тріщинках або запаленнях шкіри необхідно звернутися до медичного пункту та виконувати отримані вказівки ‒ адже всі ці недуги сприяють обмороженню.
  • Загартовування також є чудовою профілактикою від обморожень.

Перші ознаки обмороження

Від своєчасного звертання за медичною допомогою залежать результати лікування, тому кожен повинен знати перші ознаки обмороження та спостерігати за появою їх у себе чи товаришів. Інколи, особливо якщо що-небудь важливе відволікає увагу, ваш товариш може не помітити початок обмороження.

  • Після відчуття холоду відчувається невеликий біль і поколювання.
  • Шкіра, спочатку червона в цих місцях, поступово білішає. Це побіління поступово збільшується та зрештою обморожена ділянка тіла стає білою, в цей момент постраждалий уже не відчуває болю та дотику до обмороженої ділянки тіла.
  • За тривалої дії холоду спостерігаються набряки та болі, оніміння ніг або навіть посиніння.

Перша допомога при обмороженні

  • Помітивши побіління носа, вух, пальців, необхідно активно їх розтерти в напрямі від пальців (руки, ноги) до тулуба, доки шкіра не потеплішає та не стане рожевою.
  • Якщо можливо, постраждалого необхідно завести (занести) у приміщення.
  • Якщо внаслідок довготривалої дії холоду та вологи ноги набрякли та стали темно-червоними, їх розтирати не можна, це може лише зашкодити. Знявши чоботи, потрібно краще укутати ноги, постаратися покласти їх догори та викликати фельдшера.
  • Якщо на обморожених ділянках з’явилися пухирі. Треба оберігати їх від ушкодження,, використовуючи для цього стерильний індивідуальний пакет.
  • У всіх випадках необхідно при першій нагоді звернутися до медиків.

Що робити не можна

  • Підносити обморожені руки чи ноги до вогню, опускати їх у гарячу воду.
  • Наносити на обморожені ділянки шкіри жир або жирні мазі (це погіршує дихання шкіри та посилює обмороження).
  • Проколювати пухирі на обморожених ділянках.

Гiгiєна в польових умовах

Дотримуватися правил гігієни в польових умовах особливо важливо. Здається, «в полі» важче забезпечити звичайні побутові зручності, але більша ймовірність зустрітися з бактеріями та важче буде отримати медичну допомогу за потреби. Тож, погодьтеся, краще проблемам запобігти.

Неухильно виконуйте ці прості правила:

  • перед виходом на навчання перевірте, чи поклали до речового мішка всі необхідні особисті речі: казанок, кухоль, ложку, набір ґудзиків, ниток, плащ-намет, рушник, туалетні засоби (мило, зубну щітку та пасту, засоби для гоління, одеколон), засоби для догляду за обмундируванням і взуттям, запасні шкарпетки та за потреби змінну натільну білизну;
  • ретельно перевірте, чи не потребує дрібного ремонту (пришити ґудзик тощо) та припасування обмундирування і взуття;
  • щоранку мийтеся та чистіть зуби, а ще краще обтирайтеся до пояса прохолодною водою – таке загартовування зміцнює імунітет;
  • своєчасно голіться (зайве волосся може накопичувати на собі бруд, а отже, і бактерії), після гоління обов’язково умийтеся й обробіть обличчя одеколоном;
  • не забруднюйте випорожненнями та сміттям територію табору, нечистоти є сприятливим середовищем для розмноження мікробів і мух; після кожного використання ровика нечистоти відразу треба засипати землею;
  • мийте руки після використання ровика (Пам’ятайте: кишкові інфекції, особливо дизентерія, – це «хвороба брудних рук»!);
  • стежте за чистотою особистих речей (казанка, фляги, кухля, ложки) та їжі; перед кожним прийомом їжі ретельно мийте руки з милом, а казанок, кухоль і ложку треба по можливості ошпарити окропом;
  • ніколи не пийте сире молоко та не вживайте в їжу немиті фрукти й овочі;
  • флягу наповнюйте водою або чаєм у польовому пункті харчування, не пийте сиру воду з невідомих джерел, намагайся вживати бутильовану воду;
  • якщо ви погано почуваєтеся чи маєте порізи, поранення, негайно зверніться за медичною допомогою, цим ви не лише полегшите лікування, але й убезпечите своїх товаришів від зараження.

Туберкульоз

Причини поширеності туберкульозу легенів Останнім часом у світі, а особливо в Україні спостерігається значне зростання захворюваності туберкульозом легенів. Цей тип туберкульозу надзвичайно легко поширюється через повітря (хворий виділяє збудника – паличку Коха – навіть при звичайному при диханні). Збудник туберкульозу стійкий у зовнішньому середовищі, звичайного прибирання замало, необхідна обробка меблів, підлоги, приміщень спеціальними дезінфекційними засобами. Також паличка Коха стійка до висихання, тож можливе зараження туберкульозом з пилом за відсутності регулярного прибирання приміщень, де перебував хворий на туберкульоз.

Ознаки туберкульозу легенів:

  • кашель — особливо невиражений, сухий, що не минає тривалий час (понад 2-3 тижні); в кінцевій стадії розвитку хвороби, коли вже починається розпад легень, кашель з мокротинням та прожилками крові в ньому;
  • підвищення температури тіла до 37 С без особливої причини;
  • рясне потовиділення вночі;
  • задуха;
  • втрата ваги

Від моменту інфікування до появи симптомів може минути 3-8 тижнів. Трапляється, що туберкульоз не має виражених проявів. За першої ж підозри зверніться до лікаря. Своєчасне та правильне лікування туберкульозу забезпечує цілковите одужання. Без лікування половина хворих помирає.

Сибiрка

Чим небезпечна сибірка

У природі основним джерелом інфекції є травоїдні домашні тварини – вівці, корови, коні. Хворіти на сибірку можуть і дикі тварини та гризуни. Збудник виділяється з організму хворої тварини із січею, слиною та випорожненнями. У землі відбувається утворення спор сибірки, що можуть не тільки зберігатись у зовнішньому середовищі декілька десятиліть (до 100 років), а й накопичуватися та розмножуватися.

Така живучість і стійкість збудника сибірки спричинила використання спор як біологічної зброї. Зокрема, такі випадки сталися 2001 року в США.

Спалахи природної сибірки фіксувалися в Україні у 2001 та 2012 роках. 2016 року у Росії були зафіксовані випадки сибірки, померла одна дитина.

Механізми зараження та прояви сибірки

  • При контакті з хворою твариною, а також із сировиною тваринного походження та готовими виробами з неї (шкіра, хутро) ‒ у місці проникнення збудника утворюється карбункул з набряком, хворого лихоманить, незабаром по центру карбункула утворюється темна пляма з відмерлих клітин.
  • При контакті із зараженою землею ‒ також утворюється карбункул.
  • При вживанні в їжу заражених продуктів (продуктів, що були забруднені сечею, слиною та випорожненнями хворих тварин або спорами сибірки – розвивається кишкова форма хвороби з ураженням травної системи (кривавий пронос і блювання).
  • При вдиханні пилу, що містить спори чи вегетативні форми збудника сибірки – розвивається найбільш небезпечна легенева форма хвороби, при якій до 80 % хворих гинуть, спочатку захворювання схоже на звичайне запалення легень.
  • При диверсіях можливий будь-який з названих вище шлях зараження.

Прихований період захворювання становить від 2‒7 діб.

При підозрі на сибірку хворого негайно ізолюють, а медперсонал, який його доглядає, має застосовувати засоби захисту (марлеві пов’язки, рукавички, захисні окуляри).

Пташиний грип

Чому цей грип називають пташиним і які шляхи зараження

Пташиний грип – це інфекційна хвороба птахів, яку спричиняє один зі штамів грипу А. Вона вперше була виявлена в Італії понад 100 років тому, нині трапляється повсюдно. Вважається, що всі птахи певною мірою сприйнятливі до цієї інфекції. Перелітні водоплавні птахи (найчастіше дикі качки) є природним резервуаром вірусу пташиного грипу та причиною занесення інфекції в домашні господарства. Особливо сприйнятливі до грипу кури й індики.

Зараження людини може статися при безпосередньому контакті з хворими птахами. Від людини до людини вірус не передається. Не можна заразитися й через термічно оброблену їжу (вірус гине при 70 ºС).

Правила безпеки для військовослужбовців, залучених до проведення карантинних засобів

  • Працювати з використанням засобів індивідуального захисту (спеціального верхнього одягу, взуття, рукавичок, респіраторів).
  • Суворо дотримуватися правил особистої гігієни (мити руки з використанням мийних і дезінфікувальних засобів після кожного огляду, перед уживанням їжі тощо).
  • Виходити з карантинної зони через дезінфекційний бар’єр.
  • Провітрювати приміщення 3‒4 рази на день по 15‒20 хвилин.
  • Щоденно робити вологе прибирання з використанням дезінфекційних засобів.
  • При перших ознаках хвороби (підвищення температури, головний біль, слабкість, болі в суглобах, кінцівках, м’язах, запалення слизових оболонок тощо) негайно звертатися за медичною допомогою.
  • У разі звернення за медичною допомогою інформувати лікаря про перебування в карантинній зоні.
  • Широко застосовувати засоби неспецифічної профілактики грипу (полівітаміни, особливо вітамін С, цибулю, часник, хрін тощо).

Профiлактика захворювань шкiри

Функції шкіри

Шкіра людини має складну будову і виконує різноманітні життєві функції. Вона захищає тканини, розміщені під нею, та оберігає органи від синців, ударів і холоду, від бруду й мікробів – збудників різноманітних захворювань. Здорова шкіра здатна самоочищуватися від мікроорганізмів, які потрапляють на її поверхню. Чиста шкіра протистоїть гноєтворним бактеріям.

Однак забруднена шкіра легко інфікується. Проникненню інфекцій сприяють також механічні порізи, потертості), хімічні чи термічні травми (опіки).

Що таке гнійничкові хвороби

Гнійничкові захворювання шкіри (піодерміти) – це запалення шкіри, що супроводжуються утворенням гною. Їх спричиняють, так звані, гноєтворні мікроорганізми (стафілококи, стрептококи, синьогнійна паличка, гриби та ін.), що у великої кількості містяться в повітрі, воді, землі, на довколишніх предметах, а також на шкірі людини, у порожнині рота.

Гнійничкові захворювання шкіри небезпечні не лише тому, що порушують захисні функції шкіри та спричиняють тимчасову непрацездатність. Вогнища гнійних інфекцій можуть провокувати інші захворювання ‒ при потраплянні, наприклад, стрептококів у їжу, на слизові оболонки тощо.

Що сприяє розвитку гнійничкових інфекцій та як їх уникнути

  • Поверхневі травми (садна, порізи, розчісування шкіри) ‒ такі пошкодження шкіри необхідно обробляти антисептиками, до загоєння тримати в чистоті (накласти пов’язку, заклеїти пластирем); щоб уникнути потертостей і мозолів, правильно припасовувати взуття й одяг; за потреби використовувати спеціальний захисний одяг (рукавички).
  • Забруднення шкіри, наприклад мастильним речовинами, ‒ важливо регулярно приймати душ відбудувати лазню, мінімум двічі на тиждень змінювати натільну білизну, стежити за чистотою одягу та взуття. Після миття потрібно витиратися насухо чистим рушником. Рушник, мило та губка мають використовуватися тільки індивідуально.
  • Порушення вуглеводного обміну (цукровий діабет), ендокринні захворювання ‒ людям, які мають зазначені проблеми необхідно особливо ретельно стежити за гігієною.
  • Незбалансоване харчування ‒ особливо важливе надходження в достатній кількості білка (м’ясо, риба, яйця, молочні продукти) та вітамінів A і С (A ‒ печінка морських риб, морква, червоний перець, помідори, зелена цибуля; С ‒ цитрусові фрукти, буряк, цибуля, капуста, особливо квашена).
  • Слабкий імунітет ‒ помірне загартовування також є доброю профілактикою від гнійничкових хвороб.